Я отримав запрошення від свого торгового партнера зі Словаччини, щоб разом з ним взяти участь у торгових переговорах про постачання товарів з України в Словаччину. До того як я почав цим цікавитися, я не знав того, що буде мені потрібно, і того, що я повинен буду зробити, щоб я міг бути присутнім на переговорах.
Перша перешкода, з якою я зустрівся, були візи. Словацька Республіка є членом Європейського союзу і також є однією з держав-членів Шенгенської зони. Як громадянин України, щоб я міг поїхати в Словаччину, то мушу отримати візу. Я почав дізнаватися і з’ясував, що в Україні можливо отримати візу до Словаччини в двох місцях, а це в консульському відділі Посольства Словацької Республіки (Україна, 010 34, м. Київ, вул. Паторжінського, 14; тел.: +38 (044) 220 12 03), а також в Генеральному консульстві Словацької Республіки в Ужгороді (Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Локоти, 4, тел.: +38 (0312) 613495). Я був трохи здивований тим, що мені від словацького партнера не досить просто запрошення і я повинен від нього отримати додаткові документи, але в кінці кінців я успішно завершив заяву на отримання візи і подав її у відповідному консульстві. В цьому мені допомогла інформація на сайті посольства Словаччини в Києві (www.slovakia.kiev.ua), де я знайшов список документів, які повинні бути подані з заявкою на отримання Шенгенської візи.
Через кілька днів я отримав візу і був цілком готовий до від’їзду. Я вирішив, як я буду подорожувати. У мене було кілька варіантів на вибір. Я міг би подорожувати на поїзді, літаком, автобусом або автомобілем. Я знаю, що Словаччина дуже красива країна з великою кількістю пам’яток культури і природної краси. Це вплинуло на моє рішення подорожувати автомобілем. Я сподівався, що зможу організувати свою поїздку так, щоб я міг поєднати роботу з відпочинком, тобто приємне з корисним.
З огляду на те, що у мене була Шенгенська віза, видана Словацькою Республікою, я дотримався рекомендації вперше перетнути Шенгенську зону через спільний кордон між Словацькою Республікою та Україною, незважаючи на те, що через іншу країну зробити це для мене було би сприятливіше, і, як я пізніше дізнався, швидше. Я купив зелену карту, перевірив документацію і вирушив у дорогу. Для того, щоб перетнути кордон я міг би використовувати два пункти перетину кордону: Ужгород – Вишнє Німецьке або Малий Березний – Убля. Я вибрав прикордонний перехід в Ужгороді. Я був неприємно здивований періодом очікування, але з розмов з іншими водіями під час очікування на кордоні, я дізнався, що я просто вибрав неправильний час, щоб їхати. Крім того, я дізнався від них все, що від мене може потребувати словацька прикордонна поліція. На щастя я мав також запрошення від словацького партнера, на основі якого я отримав візу і зелену карту для страхування автомобіля і страховий поліс для медичних витрат, а також достатню кількість грошових коштів готівкою, щоб залишитися в Словаччині. Тому що я не курю і я віз із собою тільки одну літрову пляшку алкоголю в якості презенту своєму партнерові, мені не загрожує порушення митного законодавства, яке мені дозволяє у Словаччину завезти всього 40 сигарет в літр міцних спиртних напоїв (точний перелік товарів, які звільняються від митних зборів ПДВ і акцизу можна знайти за адресою: https://www.financnasprava.sk/sk/obcania/clo/oslobodenie-od-cla-dph-a-spd). Звичайно, до Європейського Союзу забороно ввозити молочні продукти і продукти тваринного походження. Таким чином просвітлений і морально підготовлений я відносно гладко пройшов через паспортний і митний контроль.
Відразу при в’їзді до Словаччини я помітив, що обмеження швидкості на дорогах відрізняються від обмежень в Україні. В сільській місцевості можна їхати тільки зі швидкістю 50 км/год. і, звичайно, в Словаччині не застосовуються межі до перевищення швидкості на 20 км/год., як це має місце в Україні. Так як я хотів би використовувати автомагістраль, я купив на найближчій АЗС електронну картку для допуску на автомагістраль (більш детальну інформацію можна знайти російською мовою за електронною адресою: www.eznamka.sk). Увагу слід звернути і на невеликі розбіжності в правилах дорожнього руху, наприклад, на світлофорі в Словаччині не можна повернути в протилежному напрямку, якщо цього не дозволяє дорожній знак.
Я щасливо прибув до місця призначення і, нарешті, я зустрівся зі своїм партнером. Ми домовилися про подальшу співпрацю, підписали контракт і визначити терміни проведення наступної зустрічі. Оскільки перший раз мені була видана тільки одноразова віза, мій партнер підготував для мене нове запрошення та свіжу виписку із торгового реєстру, щоб я міг після того, як повернуся знову подати заяву на отримання шенгенської візи.
Я перевірив на Шенгенському калькуляторі (https://ec.europa.eu/assets/home/visa-calculator/calculator.htm?lang=en) кількість днів перебування в Шенгенській зоні і вирішив ще кілька днів провести подорожуючи Словаччиною. Я дуже гарно провів там час. Я б залишився ще довше, але кількість днів перебування в Шенгенській зоні, яка зазначена у візі, невблаганна. Тому, щоб уникнути будь-яких проблем при перетині кордону або при отриманні нової візи, я вирішив не перевищувати цей ліміт.
Після повернення в Україну я знову подав заяву на отримання Шенгенської візи. На цей раз я спробував скористатися послугами візового центру. У випадку з візовим центром немає необхідності реєструватися на певну дату, на відміну від консульства. Візові центри повинні обслуговувати всіх клієнтів, які приходять в цей день, щоб подати заяву на отримання візи (додаткову інформацію я знайшов на сайті www.pony-visa.com.ua).
Тепер з нетерпінням чекаю видачі нової шенгенської візи для того, щоб повернутися якомога швидше в Словаччину і продовжити діяльність в початих проектах. І, на завершення, ще кілька практичних знань.
Документ, що засвідчує особу.
Документом, що засвідчує особу в Словаччині є тільки посвідчення особи громадянина будь-якої держави-члена Європейського Союзу. У випадку громадян третіх країн (які не є членами ЄС) документом, що засвідчує особу є тільки дійсний паспорт. У разі, якщо країна, громадянином якої ви є, не має безвізовий режим, вам також буде потрібна віза або інший документ, що дозволяє Вам бути на законних підставах на території Словацької Республіки. Цим документом може бути дійсна Шенгенська віза або національна віза іншої країни Шенгенської зони. Це також може бути документ, який підтверджує, що у вас є певний тип проживання (тимчасове, постійне, довгий термін…) на території будь-якої держави-члена Шенгенської зони. При перевірці поліцейськими в Словаччині ви зобов’язані пред’явити паспорт, в котрому є дійсна віза або паспорт та дозвіл на проживання. У разі, якщо ви не маєте при собі дійсний паспорт, то вам може загрожувати штраф до 165 євро. Водійські права не є документом, що засвідчує особу. Ви також повинні за вимогою поліцейського органу бути в змозі продемонструвати, що у вас є діюче страхування медичних витрат і достатньо коштів для проживання.
Мова.
Словацька мова, так само як і українська, є однією із слов’янських мов. Тому вони пов’язані між собою. З невеликим зусиллям можна порозумітися зі словаком. З кожним днем це простіше і легше. Остерігайтеся деяких слів, які звучать однаково на обох мовах, але мають зовсім інший зміст. Ви можете опинитися у комічних, а іноді і неприємних ситуаціях.
Наприклад:
čerstvý – свіжий
úžasný – класний
voňať – пахнути
páchnuť – воняти
Ці слова лише звучать однаково, але мають в обох мовах абсолютно протилежне значення. Саме тому, наприклад, в Словаччині у магазинах продається свіжий (čerstvý) хліб, а в Україні ніхто би не купив «черствий хліб». Так само можуть виникнути комічні ситуації у парфумерії під час купівлі подарунків. Бо в Словаччині ви купуєте те, що чудово пахне «úžasne vonia», проте в Україні з подарунком, який «ужасно воняє», вас би спіткала невдача.
Додати коментар